В 1936 году окончил Киевский институт агрохимии и почвоведения (ныне Институт земледелия УААН).
Участвовал в
Великой Отечественной войне
.
4 февраля 1988 прошла первая персональная выставка Гончара в выставочном зале
Союза художников Украины
.
Иван Гончар официально не был женат и, не имея своих детей, усыновил своего племянника Петра — в дальнейшем художника и директора
Музея Ивана Гончара
в
Киеве
.
Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник / Автор-упор. М. Г. Лабінський. — К.: Криниця, 2001. — С. 101—103.
Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — Київ, 2010. — С. 212—213.
Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія»
Гончар Іван. Каталог виставки творів. Авт. вступ. статті та упорядник Іванченко Ю. — К., 1987.
Поклад Н. Іван Гончар: «Я ніколи не думав про славу…» // Київ. — 1988. — № 5.
Качкан В. Ключі до скарбів // Жовтень. — 1989. — № 1; Українські народні типажі в малюнках Івана Гончара. Листівки. Автор і упорядник Підгора В. — Вип. І, ІІ. — К., 1990.
Коцюк В. Дорога пам’яті. — К., 2000.
Онищенко В. Україна пам’ятає свого сина // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 3.
Бенфугаль Т., Дубиківська Л. Мужній лицар України (до 90-річчя від дня народження І.М.Гончара) // Мистецькі обрії 2001—2002. Альманах. Науково-теоретичні праці та публіцистика. — К., 2003.