Душа́тин (Душатино) — историческое село в Овчинском сельском поселении Суражского района Брянской области . Население — 415 жителей. В селе имеется отделение связи, Средняя общеобразовательная школа, сельский дом культуры.

География

Село Душатин расположено в 10 километрах к северо-западу от Суража .

История

Село было основано в 1710 году Иваном Даровским, управляющим ("господарем") гетмана Скоропадского .

В 18 веке, до ликвидации полкового устройства (1781 г.) - относилось к Стародубскому полку Гетманщины

С 1853 имело статус местечка Черниговской губернии .

После административной реформы 1861 года Душатин — центр Душатинской волости в составе Суражского уезда Черниговской губернии , каковым оставалось до 1927 года .

Население

Достопримечательности

В Душатине находится памятник архитектуры — , возведенный в 1896 году на месте прежнего храма 1733 года постройки. Деревянный храм крупных размеров выполнен в характерном для конца XIX века русском стиле, восходящем к традициям зодчества XVII—XVIII веков.

Известные уроженцы

• Военачальник, генерал-лейтенант К. П. Подлас (1893—1942).
• Декабрист Д. А. Искрицкий (1803—1831).
• В ряде источников Душатин указан как место рождения композитора Н. А. Рославца (1880—1944), хотя в настоящее время установлено, что Н. А. Рославец родился в Сураже .
• Историк Абраменко Екатерина Харитоновна (1900 - 4.11.1937) Абраменко Катерина Харитонівна (у протоколі трійки — Авраменко), 1900 р. н., уродженка с. Душатин колишньої Чернігівської губернії (нині Суразький район Брянської області РФ), колишній член КП(б)У, освіта вища, історик, проживала в м. Харкові. Арештована 1935 р. як член «троцькістської терористичної організації». Особливою нарадою при НКВС СРСР 19 серпня 1935 р. засуджена на п'ять років ВТТ. Відбувала покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області 10 жовтня 1937 р. засуджена до найвищої кари. Розстріляна 4 листопада 1937 р. в Карелії (урочище Сандармох). Зростала в селянській сім'ї. Закінчила гімназію і тримісячні педагогічні курси. Із 1919 року працювала вчителькою сільської трудшколи, потім — директором дитбудинку, інспектором народної освіти. Комуністка з 1920 року. Закінчила Комуністичний університет імені Артема (1923), працювала лектором-пропагандистом на шахтах Донбасу, лектором з історії ВКП(б) і Росії у Волинській районній партшколі, Всеукраїнській школі міліції. Була рекомендована до аспірантури у ВУАМЛІН на кафедру марксизму-ленінізму. Від січня 1934-го — науковий співробітник Інституту історії, відповідальний редактор журналу «Историк-большевик». Спочатку Абраменко звільнили з роботи «за повну втрату більшовицької пильності до троцькістів-контрреволюціонерів, зокрема до троцькіста Бронова (її чоловік. — Авт.), за захист троцькіста-контрреволюціонера Бронова, за затушкування його контрреволюційної діяльності та протягування у своїх літературних роботах троцькістських і націоналістичних настанов». Того ж дня Абраменко виключили з КП(б)У «за втрату партійної пильності», а 16 лютого 1935 року заарештували. Під час обшуку в неї вилучили щоденникові записи — важливий, на думку слідчих, доказ її «розлюченості» проти партії (одного дня вона записала, що їй наснився чоловік і начебто його допитував сам Постишев). На запитання, «чи мала на увазі терористичні заміри», відповіла заперечно. Абраменко не раз заявляла про свою непричетність до контрреволюційної діяльності, але чекістська Феміда була іншої думки... Після ув'язнення на Соловках — відоме рішення особливої трійки і розстріл 4 листопада 1937 року в Сандармосі.

Литература

• Населённые пункты Брянского края. Энциклопедический словарь. — Изд. 2-е, доп. и испр. — Брянск : Десяточка, 2012. — С. 125. — 468 с. — 700 экз. — ISBN 978-5-91877-090-0 .