Посёлок городского типа Печенеги находится на расстоянии 23 км от
Чугуева
на правом берегу реки
Северский Донец
, выше по течению к посёлку примыкает плотина
Печенежского водохранилища
. На противоположном берегу — село
Базалеевка (Чугуевский район)
и комплекс искусственных прудов. Через посёлок проходит автомобильная дорога
. К посёлку примыкают большие лесные массивы (дуб, сосна).
Время основания
Село Печенеги основано в 1653 году. Об этом свидетельствует грамота царя
Алексея Михайловича
чугуевскому воеводе Фёдору Пушкину, в которой констатируется, что в Чугуев прибыли
черкасы
во главе с Иваном Фёдоровым и Филиппом Кондратьевым (58 человек, а также их жёны и дети), и предписывается, чтобы воевода
«черкас пересмотрел всех на лицо и сказал им всем вслух, что мы их пожаловали для их иноземства, велели им дати н[а]шего денежного жалованья для их новые селидьбы, да их ж, по их челобитью, велели устроить на вечное житье в Чугуевском уезде на Дону от города в пяти верстах на Печенежском на Катковском поле»
.
В
1654 году
«на Печенежском Котковском поле» были поселены следующие 45 человек черкас (из Опошнянской сотни) с жёнами и детьми, пришедшие в из литовской стороны под предводительством Ивана Фёдоровича Волошенина. По личной просьбе Волошенина, новоприхожим черкасам было положено от государя жалование, за что они обязывались защищать государство от
крымцев
,
ногайцев
и литовских людей
.
История
В 1656 году в село переселились 205 черкас во главе с Федотком Левоновым.
Население в
1779 году
, согласно «Ведомости, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ», было большим: 3601 человек, в подавляющем большинстве «войсковых обывателей» (учитывались только мужчины; женщин не считали, так как они не платили налогов)
. Печенеги в том году были первым по количеству населения населённым пунктом
, кроме самого
Чугуева
, не уступая войсковым слободам
Змиёв
(2124),
Мохнач
(1310),
Мартовая
(1191) и местечку
Хотомля
(1197)
.
В
1940 году
, перед
ВОВ
, в Печенегах было 1507 дворов, райисполком, две православные церкви, кирпичный завод и двенадцать ветряных мельниц.
Во время
Великой Отечественной войны
в 1941—1943 селение
находилось под немецкой оккупацией
. В перші дні війни з Печеніг пішло на фронт у склад радянських формувань близько 100 добровольців. Всього на фронтах війни в Червоній армії воювало майже 6 тисяч печенізців, в тому числі, 2 тисячі вихідців з смт. Печеніги. Німецькі війська зайняли Печеніги 1 листопада 1941 року. Німецька окупація тривала майже півтора року. 5-6 лютого 1943 року дивізії 15-го танкового корпусу 3-ї танкової армії генерала П. Рибалко з боями підійшли до річки Сіверський Донець. П'ять діб ішов бій за Печеніги. В ніч з 10 на 11 лютого 1943 року група розвідників 52-ї мотострілецької бригади на чолі з лейтенантом Яковом Любим й саперів 160-ї стрілецької дивізії зробили прохід у мінному полі і увійшли в Печеніги. Лейтенант Я. Любий був тяжко поранений, але з бою не вийшов, продовжував командувати розвідниками до приходу підкріплення — групи старшого батальйонного комісара Нестора Карапиша, який пізніше загинув у цьому бою. 11 лютого 1943 року Печеніги було захоплено радянськими військами. Через місяць, 13 березня 1943 року, гітлерівці вдруге зайняли Печеніги. 10 серпня 1943 року війська Радянської армії, розгромивши німецьке військове угрупування в районі Курської дуги, вдруге захопили Печеніги. При цьому відзначилися частини 113-ї стрілецької дивізії, 64-го корпусу, 57-ї армії генерал-лейтенанта М. Гагена. Після війни додому не повернулося 4437 печенізців, з них загинуло у боях — 2651 ос., зникло безвісти — 1786 ос. (з архівних даних). Всього з полів битв тільки в смт. Печеніги не повернулося близько 500 осіб — це кожен четвертий печеніжець, який воював на фронтах Німецько-радянської війни в складі радянських військових формувань. На окупованій німцями території району було розстріляно 150 осіб, 800 юнаків та дівчат силоміць відправлено до Німеччини. Під час гітлерівської окупації Печенізького району були повністю спалені с. Комсомольське і с. Октябрьське. Розграбовано й спалено 953 господарства колгоспників, 59 колгоспів, всі адміністративні приміщення, дві МТС, 43 школи, 12 медичних установ. В тому числі, знищено в Печенігах: 512 житлових будинків, лікарню, Будинок культури, 4 школи, ветеринарну лікарню. Народному господарству району завдано матеріальних збитків на суму 442 млн. 41 тис. рублів.
В
1957 году
селу присвоен статус
посёлок городского типа
.
(неопр.)
. Дата обращения: 8 ноября 2021.
23 апреля 2013 года.
1653 г., октября 24. Москва. — Грамота
Алексея Михайловича
чугуевскому воеводе Федору Пушкину о выдаче жалованья и устройстве в Чугуевском уезде 58 семей переселенцев с Украины.
ЦГИА УССР
, ф. 1791, оп. 2, стб. 28, лл. 9—15. Оригинал. Опубл. в:
Страшко В. В.
(рус.)
// Советские архивы. — 1979. —
Вып. 3
.
18 февраля 2020 года.
(неопр.)
. Дата обращения: 28 октября 2021.
28 октября 2021 года.
↑
«Ведомость исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ». Описания Харьковского наместничества конца XVIII в. — К.: Наукова думка, 1991.
ISBN 5-12-002041-0
(укр.)